Історія Рамену​

На початку минулого століття було відрито перший рамен-шоп в Токіо, де власник найняв Кантонійців, і до 50х років в Японіі рамен називався Шина-соба, що означало “Китайська локшина”, але це стало неполіткоректним.

Найбільш вірогідно, що рецепт рамену зʼявився в Японії через велику кількість емігрантів з Китаю, вони часто продавали рамен та гьодза на вулицях для робітників, через що він став таким популярним. Ця страва підходить для щоденного споживання.

В часи Другої світової війни в Японії було зафіксовано найнижчий врожай рису, а США наповнили склади дешевим пшеничним борошном, що теж зробило свій вклад в популяризацію рамену.

В 50х роках було винайдено локшину швидкого приготування, що зробило можливим приготування рамену для кожного, треба лише додати окропу.

У 80х роках рамен став культурною іконою в Японіі, а в 1994 було відкрито перший музей.

Зараз рамен – одна з найпопулярніших страв японського ринку, в одному тільки Токіо працює більше 5000 закладів, що пропонують величезну кількість різних варіацій рамену.

Існують так звані комерційні та автентичні рамен-шопи. В комерційних ви не знайдете нічого цікавого, адже там використовують уже готові інгредієнти та стандартну рецептуру. В автентичних використовуються свої рецепти та інгредієнти, що дозволяє створювати свої унікальні страви.

Через те, що в приготуванні рамену немає ніяких правил, рецепти відрізняються, в залежності від географічного розташування, доступних інгредієнтів та особистих ідей шеф-кухаря, але основою завжди є локшина і бульйон. Вийнятком хіба що є Tsukemen ramen, який народився в закладі Taishoken, де локшина подається окремо від надпотужного бульйону.