Обсмажені шматочки тортильї, тушковані на слабкому вогні у сальсі з перцем чилі. Так можна охарактеризувати класичну мексиканську страву чилакілес.
Звичайно ж, це – тільки основа страви, а в залежності від регіональних традицій, достатку родини та настрою кухаря в неї як правило додаються які-небудь білкові продукти та/або овочі: яйця, сир, м’ясо, авокадо, квасоля, помідори, перець, цибуля, зелень тощо.
Але в своїй первісній основі чилакілес – це дуже проста повсякденна їжа небагатих верств населення.
Часто вона готується вранці з зачерствілої протягом ночі тортильї та залишків учорашньої вечері. Хрустка обсмажена тортилья під час тушкування в сальсі вбирає в себе її аромат та смак, а також розм’якшується від вологи.
Вважається, що чилакілес найкраще їсти тоді, коли тортилья вже перестала бути твердою, але ще остаточно не розм’якла.
Частіше за все чилакілес їдять на сніданок.
Існує навіть звичай подавати його зранку після весілля, яке зазвичай святкують усю ніч. І це зовсім не дивно, бо між іншим чилакілес має давню славу дієвого засобу проти похмілля.